Ще раз про IGF-1 і гормон росту. Спроба навести лад.

1. LONG R3 IGF-1
2. ГОРМОН РОСТА ПОДДЕЛЬНЫЙ И «ПОДДЕЛЬНЫЙ»
3. ИНСУЛИНОПОДОБНЫЙ ФАКТОР РОСТА И ИНСУЛИН
4. ИФР-1 И ГИПЕРПЛАЗИЯ МЫШЕЧНЫХ ВОЛОКОН
5. ДЛИТЕЛЬНОСТЬ «КУРСА» LONG R3 IGF-1 И ДОЗИРОВКИ
6. РАЗНИЦА МЕЖДУ ГОРМОНОМ РОСТА И ИФР-1
7. СОВМЕСТНОЕ ПРИМЕНЕНИЕ ГОРМОНА РОСТА И ИФР-1
8. ГЕНЕТИЧЕСКИЕ И ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ
9. ГОРМОН РОСТА, ИНСУЛИН И ТРИЙОДТИРОНИН

Про інсуліноподібний фактор росту написано вже достатньо багато. Однак до цих пір цей препарат (мова йде, безумовно, про найпоширеніший на нашому ринку Igtropin, що містить у якості діючої речовини Long R3 IGF-1) залишається загадкою. Така "загадковість" препарату, безумовно, цікавого, потрібного і корисного, обумовлена його новизною і недостатністю практичного матеріалу. Але з часом такий матеріал поступово накопичується і упорядковується, і багато раніше незрозумілого стає на свої місця. Те саме можна сказати і про гормон росту, з тією тільки поправкою, що новим цей препарат назвати ніяк не можна - практика його використання нараховує вже не одне десятиліття. Однак спори і навколо ГР ведуться до цих пір, до цих пір з'являються і нові відомості про цей унікальний препарат.

Ця стаття і є спробою упорядкувати відомості про Long R3 IGF-1 і гормон росту і привести їх до певного "загального знаменника".

LONG R3 IGF-1

Long R3 IGF-1 відрізняється від ендогенного інсуліноподібного фактора росту тим, що в його третьому положенні аргінін замінений на глютамін, і, крім того, є додатковий бічний ланцюжок з 13 амінокислот. Все це запобігає приєднанню Long R3 IGF-1 до зв'язуючого білка і дозволяє продовжити його період напіврозпаду, за деякими даними, до 20-30 годин. Однак і властивості Long R3 IGF-1 така "модернізація", ймовірно, дещо змінила. Наскільки - поки що залишається невідомо, але дія препарату відрізняється від дії ендогенного ІФР-1, хоча й не дуже суттєво. У вигляді порошку Long R3 IGF-1 залишається стабільним протягом трьох років при зберіганні його при температурі від -20 °С до +37 °С. В той же час приготовлений розчин може зберігатися не більше доби при температурі, що не перевищує +8 °С.

ГОРМОН РОСТА ПОДДЕЛЬНИЙ І «ПОДДЕЛЬНИЙ»

Практично не припиняються спори про підробку того чи іншого препарату гормону росту. Особливо багато таких спорів ведеться навколо препарату Jintropin виробництва китайської GenSci. Спробуємо ще раз "відділити зерна від плевел".

Гормон росту у вигляді порошку (у нерозчиненому стані) повинен зберігатися переважно в холодильнику. У розчиненому вигляді - ТІЛЬКИ в холодильнику і то не більше ніж тиждень. При температурі, що перевищує 18-20 °С, гормон росту в порошку починає повільно, але впевнено розкладатися ("помирати"). Іноді ви придбаєте зовсім розкладений ("мертвий") гормон росту, іноді такий, ефективність якого значно знижена.

У випадку Jintropin'а від такого розкладання захищає термоізоляційна упаковка, хоча і вона не дає абсолютної гарантії. Але купівля препаратів без такої упаковки з рук (будь то Jintropin або інший препарат) дуже небажана - ви не можете знати точно, де і як зберігався препарат, навіть якщо ваш "дилер" буде давати всі органи на відсічення, що умови зберігання строго дотримувалися. Навіть купівля препарату в аптеці не дає стопроцентної гарантії, що він зберіг свою силу - в аптечну мережу гормон росту може потрапляти, пройшовши "всі кола ада" і провалявшись на різних складах багато місяців.

Були відзначені випадки появи на ринку контрафактного варіанта Jintropin'а. Однак фальсифікаторам вдається імітувати лише флакон з наклейкою, виготовити флакон з керамічним нанесенням напису виявляється економічно невигідним. Зміст фальсифікату, за відгуками, нічого спільного з синтетичним гормоном росту не має. В кращому випадку, це просто плацебо. Варто відзначити, що далеко не всі флакони з наклейкою є фальсифікатом. Але щоб не випробовувати долю при придбанні досить дороговартісного продукту варто, все ж, віддати перевагу флаконам з керамічним нанесенням інформації.

ІНСУЛІНОПОДІБНИЙ ФАКТОР РОСТА І ІНСУЛІН

Жироспалювальні властивості ІФР-1 випливають саме з того, що він блокує транспорт інсуліном глюкози через мембрани клітин, таким чином змушуючи організм переключитися на альтернативний джерело енергії - жир. Те саме роблять і кленбутерол (у дещо меншій мірі), і метформін (у більшій мірі - не тільки відносно кленбутеролу, але і до ІФР-1). На мою думку, комбінація кленбутерола з метформіном перевершує за силою (мова йде про зжигання жиру) інсуліноподібний фактор росту. В той же час гормон росту здатний значно посилити жироспалювальну дію ІФР-1 (ймовірно, за рахунок значного продовження періоду напіврозпаду ІФР-1).

Блокування транспорту глюкози через мембрани м'язових волокон має і зворотну сторону - запаси глікогену в м'язах швидко вичерпуються і не поповнюються, що, в кінцевому рахунку, призводить до візуального зменшення розмірів м'язів і досить конкретної втрати витривалості. Для того, щоб ліквідувати ці неприємні наслідки, паралельно з ін'єкціями ІФР-1 роблять ін'єкції інсуліну. При схемі "через день" (ін'єкції інсуліну робляться одночасно з ін'єкціями ІФР-1 кожен другий день) не відбувається падіння витривалості, а при щоденних ін'єкціях витривалість навіть підвищується (що, втім, в значній мірі варто "записати" на дію саме інсуліну). Не відбувається в цих випадках і візуального зменшення розмірів м'язів (їх маси), ін'єкції "через день" давали навіть деякий приріст м'язової маси, хоча і не такий значний, як можна було б очікувати.

Вважається також, що інсулін дещо продовжує період напіврозпаду ІФР-1, але не думаю, що настільки значно, щоб говорити про це серйозно. Цікавим міг би стати експеримент з щоденними ін'єкціями інсуліноподібного фактора росту і ін'єкціями інсуліну 1-2 рази на тиждень. Можна було б в цю схему включити також гормон росту (ін'єкції за схемою "через день" або 3 рази на тиждень). Ми такий експеримент обов'язково проведемо.

ІФР-1 І ГІПЕРПЛАЗІЯ М'ЯЗОВИХ ВОЛОКОН

Гіперплазія (збільшення числа) м'язових волокон під впливом ІФР-1 не є, навпаки, підтвердженим фактом, хоча з великою долею ймовірності можна стверджувати, що вона має місце. Усі експерименти, що підтверджували збільшення числа м'язових волокон під впливом ІФР-1, проводилися in vitro (в пробірці, якщо можна так висловитися), in vivo (тобто, на живих людях) їх проводити досить ускладнено.

Те, що можна стверджувати навіть наверняка, так це те, що під впливом інсуліноподібного фактора росту відбувається збільшення числа клітин-супутників. Але далеко не факт, що це, в кінцевому рахунку, призведе до гіперплазії м'язових волокон (докладніше див. статтю "Як ростуть м'язи. Частина 2. Гіперплазія" в журналі "Железный мир" №6-2005).

ТРИВАЛІСТЬ «КУРСУ» LONG R3 IGF-1 І ДОЗИРОВКИ

Зазвичай, коли говорять про ІФР-1, мають на увазі, що його застосування повинно бути достатньо тривалим. Оптимальним вважається "курс" тривалістю приблизно 40-50 днів. В той же час вважалося, що результати від застосування гормону росту стають видимими невідборним оком тільки після достатньо тривалого строку (10-12 тижнів). Практика ж застосування ГР за схемою "через день" в достатньо помірних дозуваннях (приблизно 10-12 МЕ) показала, що значних приростів у м'язовій масі і зменшення жирового шару можна досягти і за більш короткий проміжок часу. Можливо, і в випадку ІФР-1 можна було б звернутися до "курсів" меншої тривалості. Тоді цей препарат ідеально би "вписався" в короткі цикли ААС.

Те саме і з дозуваннями. Існують твердження, що в окремих випадках виразного прогресу вдавалося досягати і при добових дозуваннях приблизно 40 і навіть 20 мкг препарату. З моєї точки зору, дозування нижче 100 мкг в добу є просто викиданням коштів на вітер, оптимальною можна вважати саме дозування в 100 мкг / добу, хоча цікаво поекспериментувати і з більш високими.

РОЗЛИК МІЖ ГОРМОНОМ РОСТА І ІФР-1

Гормон росту впливає на синтез білка і ріст м'язових волокон (а також зв'язок, хрящів, кісткової тканини, внутрішніх органів) опосередковано. Але - все через той самий інсуліноподібний фактор росту, синтезований під впливом ГР в печінці. Чи є він ідентичним за дією тому рекомбінантному ІФР-1, який ми вводимо в організм ззовні - велике питання. Ймовірно, ні. Чи є синтезований печінкою IGF-1 ідентичним за дією тому фактору росту, який утворюється в клітинах м'язів, також питання. І відповідь на нього також, ймовірно, буде від'ємною. Гормон росту здатний продовжити період напіврозпаду ІФР-1, але чи потрібно це в разі і так достатньо "довгоживучого" Long R3 IGF-1, принаймні, якщо йдеться про набір м'язової маси (про зжигання жиру ми вже говорили дещо вище)? Можливо, продовження періоду напіврозпаду інсуліноподібного фактора росту понад необхідну міру сулить в цьому плані більше негативних перспектив, ніж позитивних, що поки що, до речі, підтверджується практикою.

Інсуліноподібний фактор росту може застосовуватися і сам по собі (хоча показники росту м'язової маси під впливом ІФР-1 лежать в дуже широких межах - від зовсім нічого до видатних; при цьому йдеться саме про "суху" м'язову масу), а гормон росту вимагає для ефективної роботи застосування андрогенів. З іншого боку, показники росту м'язової маси під впливом комбінації андрогенів і гормону росту набагато стабільніші. До речі, недавній експеримент, результати якого викладені в статті "Geriatric Growth Hormone Interventions Not Ready For Clinical Use" (Journal Of the American Medical Association, 2002), показав, що літні люди можуть досягати приросту м'язової маси (суттєвого - до 3 кг за 26 тижнів) і при застосуванні гормону росту "соло". Але вік учасників експерименту становив 65-88 років, тобто секреція власного ГР у кожного з них була набагато нижче норми.

СПІЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ГОРМОНА РОСТА І ІФР-1

Гормон росту здатний знижувати активність інсуліну. Це своєрідний захисний механізм, що запобігає настанню гіпоглікемічної коми; кожному відомо, що з падінням рівня цукру в крові (що відбувається, зокрема, в ході тренування з навантаженнями) збільшується секреція гормону росту. Крім зниження активності інсуліну, гормон росту сприяє вивільненню глікогену з печінки. Слід не забувати, що ІФР-1 має здатність блокувати транспорт глюкози через клітинні мембрани.

З цього можна зробити висновок, що застосовувані спільно гормон росту і інсуліноподібний фактор росту здатні, крім посилення процесу жироспалювання, підвищити рівень цукру в крові (це призводить до збільшення втоми) і знизити рівень глікогену в м'язах і печінці (перше веде до візуального зменшення м'язів, втрати їх об'єму, друге - до зниження витривалості на тренуванні). Все це підтверджується практикою. Таким чином, спільне застосування гормону росту і інсуліноподібного фактора росту передбачає обов'язкове застосування інсуліну (хоча б 2-3 рази на тиждень).

Зрозуміло, що все це стосується періоду набору м'язової маси. Хоча, з моєї точки зору, в цей період застосування ІФР-1 спільно з гормоном росту взагалі не можна вважати обґрунтованим. Що ж до попереднього змагального періоду, особливо тих його моментів, коли калорійність раціону суттєво зменшується, спільне щоденне застосування гормону росту і інсуліноподібного фактора росту є більш ніж бажаним - воно допомагає не тільки зберегти м'язову масу від "обвалу", але й трохи її навіть набрати. Спільне застосування гормону росту і ІФР-1 є ідеальним рішенням для підтримання хорошої форми між змаганнями.

ГЕНЕТИЧНІ І ВІКОВІ ФАКТОРИ

Далеко не на всіх екзогенний гормон росту і ІФР-1 (особливо Long R3 IGF-1) діють однаково. Є люди практично не помічають введення і того, і другого препаратів ззовні, тоді як для інших вони дають значні прирости в силі і масі або суттєво знижують жировий шар. Здається, що справа тут в генетичних відмінностях, до кінця не вивчених. Можна також стверджувати, що вплив екзогенного гормону росту на організм значно посилюється з віком.

Що стосується екзогенного ІФР-1, то, як я вже писав, що рекомбінантний Long R3 IGF-1 не є ідентичним за своєю дією на організм людини ні тому ІФР-1, який синтезується в м'язах, ні тому, який виробляється в печінці. На практиці це означає, що до питання про корисність екзогенного ІФР-1 для того чи іншого спортсмена варто підходити строго індивідуально.